Відповіді на білет № 1 з української
літератури
1. Зробіть загальний огляд давньоукраїнської драматургії.
Давньоукраїнська драматургія бере початок у 17-му столітті зі шкільних драм.
Вони називалися так, тому що виходили зі стін вищих шкіл. Їхніми авторами були
викладачі, духовенство, а виконували спудеї, тобто студенти. Ці драми мали
форму віршованого діалогу. Яскравий приклад – «Володимир» Феофана Прокоповича,
про життя князя Володимир Великого.
У тому ж столітті з’явилися інтермедії (інша назва інтерлюдії). Це побутові
гумористичні сценки. Вони базувалися на фольклорі, народних переказах та
жартах, побутових анекдотах. Героями були селяни, козаки, солдати, торговці та
інші постаті з народу. Інтермедії грали в антрактах між шкільними драмами, і
глядячи часто йшли на виставу саме заради цих гумористичних сценок. Прикладом
можуть служити інтермедії Якуба Гаватовича та Митрофана Довгалевського
Саме ці сценки започаткували український театр.
У тому ж 17-му столітті мандрівні дяки створили вертепний театр. Це
ляльковий театр на двоповерховий пересувній сцені, де відігравалися п’єси до
різдвяних свят з колядками. Вертепник рухав на дротиках ляльок та говорив за
них репліки. У нижній частині пересувної сцені йшли вистави народного
характеру, «живою» українською мовою, у верхній – релігійного змісту.
Вистави цього театру йшли на ярмарках, в хатах, а улюбленими героями глядачів
були дяк, шинкарка, запорожець, дід та баба.
2. Охарактеризуйте образ повсталого народу в поемі Тараса Шевченка
«Гайдамаки». Прочитайте напам’ять уривок із поеми.
Український народ у поемі Тараса Шевченка «Гайдамаки» показаний у
момент його величного гніву. На початку поеми герої поеми важко працюють, вони
по-християнські мирні та терплячі. Але у відповідь на свою працьовитість та
інші високі моральні якості українці дістають тільки знущання від багатих
шляхтичем та інших поневолювачів. Терпіння волелюбного українського народу має
межі, і він повстає. Гнів народу страшний, він не щадить нікого, хто опиняється
на його шляху.
Автор продемонстрував, якими організованими, ідейними можуть бути прості
українці, як наприклад, Ярема Галайда, як сильно вони прагнуть до волі. Вони
стають вірними ідеї свободи та рішуче б’ються та помирають за неї. Одне
покоління передає іншому естафету священної боротьби за національне визволення.
Водночас у жорстокій боротьбі народ не втрачає моральних якостей. Герої,
такі як Ярема та Гонта, і під час кривавих сутичок залишаються здатними на
людські почуття: Ярема ніжно кохає Оксану, Гонта побивається за своїми дітьми,
що були в католицькій вірі, і яких вбив з почуття обов’язку. Тарас
Шевченко підкреслює, що народ український не гине, він безсмертний, він здатен
на великі вчинки та висловлює упевненість в кращому майбутньому українців.
Уривок з твору:
Сини мої, гайдамаки!
Свiт широкий, воля, -
Iдiть, сини, погуляйте,
Пошукайте долi.
Сини мої невеликi,
Нерозумнi дiти,
Хто вас щиро без матерi
Привiтає в свiтi?
Сини мої! орли мої!
Летiть в Україну, -
Хоч i лихо зустрiнеться,
Так не на чужинi.
Там найдеться душа щира,
Не дасть погибати,
А тут... а тут... тяжко, дiти!
Коли пустять в хату,
То, зустрiвши, насмiються,
Такi, бачте, люди:
Все письменнi, друкованi,
Сонце навiть гудять:
"Не вiдтiля, каже, - сходить,
Та не так i свiтить;
Отак, - каже, - було б треба..."
Що маєш робити?
Треба слухать, може, й справдi
Не так сонце сходить,
Як письменнi начитали...
Розумнi, та й годi!
Відповіді на білет № 2 ДПА-2012 9
клас
1. Визначте засоби творення комічного в повісті Г.Квітки-Основ’яненка
«Конотопська відьма».
Повість «Конотопська відьма» розповідає про козацьку старшину, сотника
Микиту Уласовича Забрьоху, його писаря Пістряка та відьму Явдоху Зубиху.
Повість належить до бурлескно-реалістичних творів. Її основним змістом є сатира
на устрій життя козацької старшини.
Комічного ефекту автор досягає, зокрема, за рахунок гіперболізації
змальовуваних явищ та яскравих протиставлень: сотник славної козацької сотні
Забрьоха не вміє рахувати далі тридцяти, і тому навіть свою сотню не вміє
порахувати. «Бо я на те сотник, щоб не лічити, а тільки підписувати». Його
портрет: голова нечесана, чуб непідголений, пика невмита, очі заспані,
уси розкудовчені, сорочка розхристана. І «даруйте на сім слові, китаєвих штанів
на ніч не знімав».
Писар в повісті також геперболізовано безтолкова людина: щоб пройти з
хворостиною в сотникову хату, він пропонує «або стіну протяти, або стелю
підняти». Комізм створюють в творі канцеляризми: «вже не взмогах списати сотню
за дрижанієм десниці від глумленія п’янственного з молодицями».
Кожний розділ повісті починається фразою «Смутний і невеселий…» або
«Смутно і невесело…». Цей прийом анафори протягом твору створює
відповідний комічний настрій.
Також комічний ефект дають елементи гротескно-фантастичного в повісті. Епізоди,
коли Явдоха не тоне в воді та співає, коли замість неї завзято б’ють колоду,
коли сотник під хмарами «полетів, мов ворона» свататись до Олени. Також епізод,
де сотник з помічником не можуть знайти дверей на стіні. Мова письменника
народна, він уживає слів з насмішкувато-гумористичним забарвленням: «Зараз
схопивсь, випозiхався, вичухався, помоливсь богу, нюхнув разів тричі кріпкої
роменської кабаки…»
У повісті письменник висміяв моральну і духовну деградацію козацької
старшини шляхом гротескно-комічного зображення їхнього життя.
2. Розкрийте роль митця і мистецтва за поемою Лесі Українки «Давня казка».
Лесі Українці роль митця та мистецтва видається особливою, величною та
вільною від будь-яких матеріальних інтересів. Справжній митець не прагне слави
або багатства, він і так вважає себе щедро обдарованим:
Все, чого душа запрагне,
Я створю в одну хвилину,
В таємні світи надхмарні
Я на крилах думки лину.
Митцю підвладний світ слова, духовності: "Що за дивна сила слова!
Ворожбит якийсь, та й годі!" Тому поет в поемі почувається багатим, навіть
більше, ніж володар маєтку лицар Бертольдо.
Мистецтво служить людям, але не їхнім меркантильним інтересам – таку думку
сповідує Леся Українка. «Проти діла соромного виступає слово праве» - с таким
гаслом живе та помирає головний герой «Давньої казки», поет.
В поемі зображений великий конфликт світоглядів. Сильні цього світу, люди
влади намагаються підкорити собі митців, поставити їх собі на службу. Але
справжній митець ніколи не таке не погодиться. Не поет той, хто тягнеться за
золотими лаврами, хто надів кайдани з золота собі на руки, навіть якщо він має
талант складати слова. «Сам я вільний і ніколи не зламав чужої
волі» - проголошує митець «Давньої казки». І що важливо, поет ніколи не
живе поза своїм народом і завжди прагне допомогти людям: «Не поет, хто забуває
про страшні народні рани…
Білет № 3 ДПА-2012 9 клас
1. Розкрийте багатство і жанрове розмаїття українського фольклору.
Український фольклор - багата скарбниця народних звичаїв, побутових обрядів,
традицій, свят. До нього належать прислів’я, приказки, народна драма, обрядові
та побутові пісні, думи, історичні пісні, казки, перекази та легенди.
Почесне місце в фольклорі українців займає народна драма. Це обрядові або
ігрові віршовані сценки, п’єси-игрища, часто з піснями та хороводами.
Наприклад, «Коза», «Явтух», «Панас» або «Весілля». Також важливе місце в
українському фольклорі займають безпосередньо пісні. Вони бувають
соціально-побутовими (наприклад, балади про кохання). Або обрядовими: весільні,
жалібні (плачі та голосіння), колядки, щедрівки, веснянки, «русальні пісні»,
колискові та інші.
До коштовностей українського фольклору належать прислів'я та приказки -
короткі влучні вислови. Вони є узагальненою пам'яттю народу, висновками з
життєвого досвіду. Фактично вони становлять звід правил, якими людина має
керуватися у житті:
"Маленька праця краща за велике безділля".
Така ж мудрість, звід моральної поведінки висловлена у казках, але там
згадуються фантастичні, вигадані події, пригоди та особи. Наприклад,
казка «Котигорошко».
Думи, історичні пісні стосуються вже реальних історичних подій в
інтерпретації народної пам’яті. Думи та історичні пісні в Україні зазвичай
виконували мандрівні кобзарі, а героями їх були козаки. Головне в цих творах –
не точне відтворення історичних подій, а передача духу епохи, суть доби.
Прикладом може служити дума «Козак Голота». Легенди та перекази в українському
фольклорі також є інтерпретацією історії народом, містять в собі елементи
вигадки, фантастики та мають прозову форму. Наприклад, «Легенда про створення
світу».
2. Охарактеризуйте поему Тараса Шевченка «Сон» як зразок політичної сатири.
Прочитайте напам’ять уривок із поеми.
Поема «Сон» Тараса Шевченка – викривальна поема, де гостро висміяні
потворні, антинародні явища Російської імперії. Форма сну підкреслює жахливість
побаченого. Поет через цю форму закликає людей прокинутися, позбавитися
жахливого сну.
«Сон» - перший в українській літературі твір політичної сатири. В поемі
присутні алегоричні образи, фантастичні події, казкові пересування. Поет
неначе летить над країною, бачить жахливі картини поневолення народу, знущання
над політичними в’язнями, а потім опиняється в столиці та дивиться на
«помазаників Божих» - царя та царицю. Форма сну виправдовує швидку та уривчасту
зміну подій та місць пересування. Через фантастичну форму Тарас Шевченко
створив довершені сатиричні образи
В поемі сатирично змальовані цар та цариця Російської імперії. Цар –
п’яниця, б’є чиновників у пики, схожий на ведмедя. Цариця, немовби «засушена
чапля», вона «чогось скаче, бадьориться». Щоб створити сатиричний ефект, поет
тут же називає її «диво-царицею». І оцім людям коряться мільйони народних
мас! Подивіться, говорить до читачів Тарас Шевченко, подивіться та скиньте з
себе ярмо, царі не гідні того, щоб вами керувати!
Таким же чином за допомогою метафор поет створює сатиру на панів,
чиновників. Він представляє їх «пикатими, пузатими» годованими кабанами та
індиками. Через гостре протиставлення народних мук та зручного життя пустих,
бездушних панів поет викликає в читача обурення та закликає до змін, до дії.
Уривок:
У всякого своя доля
І свій шлях широкий:
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком
За край світа зазирає,—
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину.
Той тузами обирає
Свата в його хаті,
А той нишком у куточку
Гострить ніж на брата.
А той, тихий та тверезий,
Богобоязливий,
Як кішечка, підкрадеться,
Вижде нещасливий
У тебе час та й запустить
Пазурі в печінки,—
І не благай: не вимолять
Ні діти, ні жінка.
А той, щедрий та розкошний,
Все храми мурує;
Та отечество так любить,
Так за ним бідкує,
Так із його, сердешного,
Кров, як воду, точить!..
А братія мовчить собі,
Витріщивши очі!
Як ягнята; «Нехай,— каже,—
Може, так і треба».
Білет № 4 ДПА-2012 9 клас
1. Назвіть найвидатніших представників українського бароко та визначте
основні риси цього літературного стилю.
Українська барокова література виникла на рубежі XVI–XVII століть. Вона була
першою західноєвропейською за походженням літературною течією в Україні.
Видатними представниками цієї течії були поет Іван Величковський, видатний
публіцист Феофан Прокопович, полеміст Іван Вишенський, майстер «фігурного
вірша» Симеон Полоцький, також Дмитро Туптало, Касіян Сакович та видатний
культурний і громадський діяч Петро Могила. Для поезії Григорія Сковороди також
характерний бароковий стиль.
В літературі бароко дуже цінувалася контрастність, інакомовність,
символічність та написаного. Потрібно було вразити читача, здивувати його
«поєднанням того, що не поєднується».
Бароко в Україні поширювалося завдяки викладачам та вихованцям Київської
братської колегії, де знаходився осередок цієї течії (пізніше колегія названа
Києво-Могилянською академією в честь її протектора Петра Могили).
Найвідомішими жанрами української барокової поезії була духовна пісня.
Цікавими творами українського бароко були «віршові іграшки». Це були
експериментальні твори, де головну роль відігравала форма вірша. Поширені
були, наприклад, акростихи та мезостихи. В останньому випадку певні слова
складалися з літер, що знаходилися посередині вірша. В акростиху початкові
літери кожного рядка утворювали ім’я автора.
Популярні були фігурні вірши, що друкувалися у формі пасхального яйця,
хреста та іншого, алфавітні вірші, слова яких починалися з літер алфавіту.
Іван Величковський створював вірші, рядки яких читаються однаково як
справа наліво, так і зліва направо («Анна пита мя я мати панна). Більшість
українських потів бароко писали силабічним віршем і саме вони розповсюдили його
в українській літературі, і навіть, завдяки Феофану Прокоповичу, передали його
в користування російській літературі.
Українську барокову прозу представляли оповідання і повісті як світського,
так і релігійного змісту, наприклад, твори Петра Могили християнської тематики.
Набув розквіту й український бароковий театр – оскільки осередок бароко в
Україні знаходився у вищий школі, то розквіту набула шкільна драма. Поширюються
великодні й різдвяні драми, п’єси мораліте, п’єси на античні сюжети. У XVIII
столітті з’являються світські драматичні твори на історичні сюжети
(наприклад, «Володимир» Ф. Прокоповича).
2. Визначте жанр та особливості сюжету твору Марка Вовчка «Максим Гримач».
«Максим Гримач» Марка Вовчка є за жанром романтичним баладним оповіданням.
Воно має фольклорну основу та побудоване за сюжетом пісень, тобто українських
народних балад про кохання. В мові твору присутні народнопісенні інтонації:
«Сестричко моя малая! щебетушечко моя нерозумная! – жалує Катря малу. – О, да
який же вінок ваш красний, сестро! да який же красний! Сестронько-любонько,
коли ж ви його візьмете?».
Образи твору традиційні з українських народних балад: прекрасна
дівчина, закоханий козак, мала нерозумна сестра-щебетушка та суворий батько,
який не дозволяє закоханим одружитися без достатніх матеріальних статків. Сюжет
також традиційно баладний: закохані не можуть бути разом, поки, за волею
батька, наречений не заробить статків. В сюжет втручається сліпа жорстока
стихія: Семен гине на Дніпрі. Закохане дівчина Катря довго чекає
козака-нареченого, і переконавшись, що він не прийде, не в силах знести його
загибелі, накладає на себе руки. Батько Максим Гримач побивається за нею та
багато років картає себе, але вже пізно. Народний сюжет підсилюють романтичне
та сентиментальне звучання оповідання. Водночас Марко Вовчок поєднує ці риси з
реалістичністю зображуваного в оповіданні.
Як характерно і для українських народних балад, герої оповідання
«Максим Гримач» зв’язані з природою, з традиційними образами природи.
Наприклад, місяць є свідком початку кохання Семена та Катрі. І водночас, тільки
він є свідком останніх хвилин життя Катерини. Картини природи виписані Марко
Вовчок також у фольклорному стилі: «Красно в садочку! Послався зелений
барвінок, голубо зацвів; червоніє зірка; повився горобиний горошок; вовча ступа
попустила широке листя; цвіте-процвітає мак повний: і сивий, і білий, і
червоний; розкинувсь по землі синій ряст; розрослась зелена рута. Поміж тим
квітом сама, як найкращий квіт, походжає Катря…»
Білет № 5 ДПА-2012 9 клас
1. Охарактеризуйте Біблію як духовну й літературну пам’ятку. Назвіть відомі
вам переклади Біблії українською мовою.
Біблія – священна книга християнства. Поділяється на дві частини: Старий
Заповіт та Новий Заповіт. Старий Заповіт стосується взаємин Бога з обраним
народом – іудеями. Книги Старого Заповіту створювались у період між 12-м та 2-м
століттями до н.е Вони є священними для релігій як християнства, так і
іудаїзму.
Новий Заповіт створений приблизно у першому-другому століттях нашої ери. Він
складається з Євангелія та Діянь апостолів. Новий Заповіт розповідає про
пришестя на Землю Месії, Сина Божого Ісуса Христа, його життя та хресні муки та
спасіння через них всього людства, а також про створення апостолами Христа
перших християнських общин.
Усього православна Біблія налічує 67 книг, з них 27 – Нового Заповіту. Книга
є скарбницею духовного досвіду, зводом моральних правил та цінностей
християнського світу, що є актуальними і в сучасному світі. Вона містить в собі
перелік десяти заповідей, які стосуються не тільки християнського віроучення,
але й основ гуманізму та людяності.
До України першим дійшло Євангеліє у 10-му столітті нашої ери. Перший
переклад окремих частин Біблії, а конкретно Нового Заповіту українською
мовою було здійснено в середині XIX століття. Перекладачем був Пилип
Морачевський — інспектор Ніжинської гімназії вищих наук. Першим повним
перекладом був спільний переклад письменників Пантелеймона Куліша, Івана Пулюя,
Івана Нечуй-Левицького, вперше надрукований у 1903 році.
На сьогодні додатково до нього надруковано ще п’ять перекладів Біблії на
Українську мову: переклад Івана Огієнка, надрукований у 1962 році; переклад
Івана Хоменка, надрукований у 1963 році; переклад під редакцією патріарха
Київського і Всея Русі Філарета, надрукований у 2004 році; переклад Рафаїла
Турконяка, надрукований у 2011 році, повний переклад Олександра Гижі, який ще
не надрукований.
2. Прочитайте напам’ять та проаналізуйте поезію Володимира Сосюри «Любіть
Україну».
Вірш «Любіть Україну» Володимира Сосюри - це гімн рідному краю. Поет
піднімає тему поваги та любові до України, він подає патріотизм як всеохоплююче
поняття, яке підносить саму людину. Він змальовує красу природи України,
оспівує її мелодійну мову, порівнює країну з «садом рясним». Вірш написано у
1944 році, коли Україну саме визволяли від німецько-фашистських загарбників.
Поет звернувся до співвітчизників з щирим та безпосереднім закликом « у годину
негоди» любити країну не тільки серцем, але й ділами: рятувати, берегти,
відбудовувати, віддавати їй свій труд та навіть своє життя.
Почуття любові висловлено в вірші світлими барвами, порівняннями:
Батьківщина є навіть «у квітці», «в пташині», «в дівочих очах». Звертається
автор насамперед до молоді, адже молоді люди створюють майбутнє України, а
відтак, і своє власне.
Не можна любити інших народів, не полюбивши спершу своєї Батьківщини, наголошує
поет. І якщо любити країну кожну хвилину, «у труді, у коханні, в бою», в
кожному ділі – «вічні ми будемо з нею!».
Любіть Україну
Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов’їну.
Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.
Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,
у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…
Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,
в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.
Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!.
Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…
Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!
Білет № 6 ДПА-2012 9 клас
1. Назвіть основні риси українських народних балад та визначте їхні
провідні мотиви.
Українська народна балада — це ліро-епічний твір, де якому формі
розповідається про казково-фантастичні або героїчні події. Народна балада
входила до репертуару кобзарів, бандуристів, лірників. Зазвичай в баладі
йдеться про незвичайні, драматичні, сповнені трагізму події в різних сферах
життя. Для балад характерна метафоричність. Наприклад, смерть героїні
описується як одруження та перехід до нової «темної» хати.
Балади поділяються на історичні та міфологічні, а також (за сюжетом) на
балади з історичним сюжетом, соціально-побутовим та родинно-побутовим.
Родинно-побутові балади розкривають сферу сімейних стосунків та драматичні
події в цій сфері. Це кохання, помста, втрата коханого, зрада, побутове
знущання. Приклад: балада «Ой, чиє ж то жито копитами збито». Окремі балади
звертаються до соціальних сторін життя народу.
Історичні балади не мають на меті точне відтворення історичних подій, але
фактично вони є збереженням народної пам’яті про історію України, патріотичним
оспівуванням подвигів народних героїв. Історичним тлом балад стали
заснування Запорозької Січі, козачі битви з загарбниками, захоплення
турками бранців в Україні та їхня тяжка доля в полоні, боротьба українців з
чужоземним панством, руйнування Запорозької Січі, кріпаччина тощо. Серед
народних історичних балад відомі «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш», «Поле ж моє
широкеє», «Бондарівна».
Міфологічні балади застосовують прийом метаморфози. До таких балад можна
віднести «Ой чиє то жито, чиї то покоси». Там нелюба невістка перетворюється на
тополю. Або «Чом ти не прийшов», де дівчина, не в силах терпіти нелюба, стає
зозулею.
2. Визначити жанрову своєрідність та ідейно-тематичну спрямованість
роману
Івана Багряного «Тигролови».
«Тигролови» — роман-протест проти знущання над людською гідністю, втручання
в особисте життя людей та поневолення народів. Він побудований за принципом
пригодницького роману.
В романі висвітлено історію романтичного героя – бранця сталінського терору,
втікача з концтабору, молодого талановитого українського інженера-авіатора
Григорія Многогрішного, нащадка гетьмана Многогрішного. В творі піднята тема
злочину тоталітарної системи проти народу та окремих людей. Також у творі
розкриваються тема кохання «тигроловки» Наталки Сірко та Григорія.
Роман містить у собі ідею переваги простих трудящих людей над мізерними,
егоїстичними боягузливими стражами тоталітарного режиму. Він, утверджує
перевагу людського, морального та традиційного над «новим» тоталітарним
порядком.
С особливою любов’ю змальовує Іван Багряний побут українців на Далекому
Сході, які в нових умовах не просто вижили, а побудували забезпечене
матеріально та духовно багате життя, беруться за найскладніший труд – ловити
тигрів живцем, зберегли вікові українські традиції та свята.
Головна ідея «Тигроловів» в тому, що українцям притаманні могутня воля до
життя й цілеспрямованість. Що в будь-яких умовах та в будь-якому краї,
стикнувшись з жорстокістю та знущанням, вони здобудуть перемогу фізично, і що
важливо – духовно та морально. Роман утверджує добро і правду, оптимізм
майбутнього українського народу та незборимість людей високих моральних
якостей.
Білет № 7 ДПА-2012 9 клас
1. Охарактеризуйте ліричні твори Григорія Сковороди.
Григорій Сковорода - автор ліричної поетичної збірки «Сад божественних
пісень», в яку ввійшли його авторські пісні та романси. Ліричний герой збірки
знаходиться у пошуках правди, добра, щастя. Він великий народолюбець, гуманіст,
чутлива та благородна людина. Він відверто розкриває перед читачем свої
почуття, тривоги та філософські роздуми. Герой оспівує чистоту людського серця
та душі.
Збірка поезій «Сад божественних пісень» містить в собі різні жанри:
панегірики («На день народження Василя Томари»), оди («Похвала бідності»),
ліричні пісні («Про свободу»). Є в збірці навіть пейзажні вірші, де автор в
простій поетичній формі висловлює любов до рідної природи («Гей, поля,
поля зелені»). В пейзажній поезії Сковороди відчувається вплив народнопісенної
творчості, він вдається до фольклорних приказок та порівнянь.
У вірші «Всякому місту звичай і права», поет підносить людський розум,
протиставляє чистоту совісті та мудрість загальноприйнятій розхожий моралі
багатіїв, бюрократів, підлабузників, ледарів, пияків. Навкруги, на жаль, поет
бачить антинародний, антилюдяний суспільний устрій, і тому його мучать «нудьга
проклята» і «докучлива печаль». Але він відмовляється приєднуватись до тих, хто
живе з комфортом, але бездуховно. Поет обирає свободу, гуманність та розум.
Ліричний герой передбачає часи, коли настане «царство любові... без ворожнечі і
чвар».
У поезії «Чистим можеш буть собою» мріє про те, щоб у кожної людини в душі
був «сад високих помислів, сподіванок та мрій». Поет бажає кожній людині
суспільної та духовної волі, він вважає її найбільшою цінністю для людини
(пісня «Про свободу»). Ліричний герой також славить бідність, тому що
вважає її «святою», вільною від земної суєти та жадності. Вона гонить геть
пияцтво, зажерливість та розкоші та інші пороки людські.
2. Розкажіть про Тараса Шевченка – художника
Тарас Шевченко починав творити як художник. Саме завдяки своєму таланту
живописця він був викуплений К. Брюлловим та іншими російськими митцями з
кріпацтва та став навчатися в Академії художеств в Петербурзі. Вже наприкінці
життя його Академія присвоїла йому звання академіка гравюри. Творчість
Шевченка-художника. залишила по собі понад 1000 робіт: пейзажів, портретів,
історичних та жанрових композицій.
Ще в під час навчання в Петербурзі молодий Тарас вже створював жанрові
живописні композиції. Темою їхньою відразу стають не красиві пейзажі, не
портрети світських дам. Перший його живописний твір називався «Сирітка-хлопчик
під тином ділиться милостинею з собакою».
Зміст живописних творів Тараса Шевченка сильно пов'язаний з його поетичною
творчістю: він в живопису намагається обирати ті ж теми, що і в поезіях. Це
образи з народного життя, тема злиднів, соціальної несправедливості. Красу
української природи, сцени з побуту селян України Тарас Шевченко відобразив на
полотні «Селянська родина», яке викладає сюжет вірша «Садок вишневий коло
хати», також у серії графічних офортів «Живописна Україна». За змістом
своєї поеми він написав картину «Катерина».
Талант Шевченка-художника був видатним, і його друзі-художники спочатку
навіть не хотіли знайомитися з його поезією, вбачаючи в цьому розсіювання
таланту. Друг Тараса Іван Сошенко спершу радив йому покинути «писанину», і не
відволікатися від своєї «справжньої справи» - образотворчого мистецтва.
Значне місце в живопису та графіці Шевченка належить портретам. Художник
створив свій автопортрет, а також численні портрети друзів, а також роботи на
замовлення. Він мав свій особливий правдивий стиль портретування, який
неможливо сплутати з роботами іншого майстра. Серед його робіт – прекрасні
взірці жанру, портрети Євгена Гребінки, Ганни Закревської, Варі і Василька
Рєпніних, Йосипа Рудзинського, княгині Кейкуатової, графічний портрет великого
актора Айрі Олдріджа. В жанрі реалістичного портрету художник досяг великої
майстерності, він міг проникнути в психологічний стан людини, відбити порухи її
душі (чи їх відсутність, як у пана Павла Енгельгардта) на портреті.
У засланні Шевченко створив низку чудових пейзажів Середньої Азії аквареллю
, зокрема роботи «Місячна ніч на Кос-Аралі», «Форт Кара-Бутак», «Крутий берег
Аральського моря. Незважаючи на подальшу заборону писати і малювати, Шевченко
під час заслання замальовував олівцями життя та побут казахів та сценки з
солдатського побуту гострого соціального звучання: «Казахські діти-байгуші»,
«Казашка Катя», «Кара
шпіцрутенами», «Державний кулак».
Навіть в останні роки життя Тарас Шевченко не полишав образотворчого мистецтва
та опанував нові техніки.
Відповіді на білет № 8 ДПА-2012 9
клас
1. Визначте жанрові особливості поеми І.
Котляревського «Енеїда».
Поема «Енеїда» І. П . Котляревського – це видатне явище української
літератури, вона розпочала новий етап в літературнім процесі, вперше ввела
просту, «низьку» народну мову до художнього твору. Іван Котляревський мав
багато послідовників, і навіть мимоволі спричинив тимчасовий стереотип, що
«малоросійський діалект», тобто українська мова, чудово підходить для створення
комічного твору, але й тільки.
За жанром «Енеїда»— травестійно-бурлескна поема. Сутність даного визначення
в тому, що в поемі про буденне говориться нарочито урочисто, піднесено. А про
героїчне та поважне, навпаки, говориться засобами комічного, у «низькому»
стилі, простою, навіть вульгарною мовою. Богиня Юнона названа «сучою дочкою»,
що «розкудкудакалась як квочка». Венера «все з воєнними жила». Сам Еней,
позитивний герой, напівбог, автором ласкаво зветься «бурлакою». Верховний
бог п’є горілку і заїдає оселедцем, неначе козацький старшина, його верховна
богиня ходить в очіпку та «гризе» чоловікові голову.
Такі ж сам і в творі царі та цариці, звичайні примітивні трутні та пияки.
«Сивуха ллється рікою» – демократичний Котляревський не відчуває в царях ніякої
«святості».
Скориставшись твором Вергілія , античним сюжетом й досвідом його переробок в
літературах Європи, Іван Котляревський створив новий твір. Це твір
сповнений українського національного колориту, неповторного менталітету,
народного гумору, живої української мови, приказок. Наприклад, «давали в пеклі
добре хльору» або «Пропали! Як Сірко в базарі»! Герої поеми танцюють гопак,
грають у хрещика, вимагають хабарі, носять детально описані автором українські
костюми. Еней навіть названий «кошовим» отаманом троянців.
Автор висловлює співчуття народним масам, селянам, ремісникам, солдатам,
козакам, відтворивши їх нібито в образах з античної міфології, але з чітко
змальованим українським характером та побутовими подробицямиПрихильність автора
до простого люду особливо розкрита в описі пекла і раю:
Панів за те там мордували
І жарили з усіх боків,
Що людям льготи не давали,
І ставили їх за скотів».
В «Енеїді» Іван Котляревський створив справжню «народну енциклопедію»
України своїх часів.
2. Охарактеризуйте мотиви і образи творів Василя
Герасим'юка.
Василь Герасим'юк - сучасний український поет, співець драматичних
колізій історії, автор поезій на гуцульську тематику, любовної та філософської
лірики. Вірші його спрямовані викликати в читача насамперед не розуміння,
а почуття, асоціації.
Для автора рідними були Карпатські гори. «Я виріс під розпач трембіт». І
тому вся його поезія сповнена гуцульської символіки. Карпати відчуваються
поетом як світ особливого співжиття людини й природи. Недарма перша його
поетична збірка називалася «Смерека. Це дерево уособлює для поета символічне
дерево життя. В вічності горах та на полонинах поет вбачає «мерехтіння
космічного танцю». Стихії й сили цього простору — повітря, вітри, води-потоки.
Другу збірку поезій автор назвав саме «Потоки».
Третя збірка — «Космацький узір»та наступні збірки поезій Василя Герасим’юка
сповнена роздумів про муки самопізнання, шляхи своєї наці. Героїко-патріотичні
теми тут осмислюються лірично («Ми на камінь поклали мечі...», «Ми все залишили
в могилах предків...»).
Автор відтворює міфопоетику Карпат, багату символіку гуцульських народних
обрядів. Поруч з прадавньою язичницькою міфопоетикою, гуцульськими обрядами та
ворожіннями («Найлегше згадую жабу // Точніше, її очі, страшніші від очей змії
// Бо то очі жаби, яка в сутінках / прийшла назавше забрати молоко у нашої
корови») в творах Василя Герасим’юка дуже сильні християнські мотиви та образи.
«...про стаєньку ветху і маленьку // Співали рідні мати і земля... // Забули
тріє царі ту стаєньку. // Ми не забули. З нами немовля».
Образ Христа лейтмотивом проходить крізь усю творчість поета.Гори стають
шляхом наближення до високого, божественного:
«Ми бережемо живу ватру.
Ми заледве не стали отарою
на високім пасовиську.
Але коли ми навіть, як отара,
пройдемо крізь неї,
тоді дамо іншим дорогу до Сінаю»
(«Жива ватра»)
У віршах Василя Герасим’юка органічно поєднуються глибинне історичне бачення
світу із відчуттям присутності в ньому окремої людини. В багатьох його творах
присутній образ гуцульського дідуся, що передає людям світову мудрість,
надбання багатьох віків. Автор відтворює в поезіях найтонші порухи душі людини,
переживання кохання (збірка «Книга Ольги») , говорить про відчуття митцем себе
у безмежному світі :
«Яких ще, душе-враже, меж
ти ждеш у страсі?
В якому світі ти живеш?
В якому часі?»
Відповіді на білет № 9 ДПА-2012 9
клас
1. Проаналізуйте роль пісень у п'єсі І. Котляревського «Наталка
Полтавка».
П’єса Івана Котляревського «Наталка Полтавка» наповнена українськими
народними піснями. Автор мав на меті створити народний твір для народу. Його
герої говорять народною, «живою» мовою, що на час написання п’єси було видатним
явищем для літератури. А також вони співають пісні, і це надає додаткової
оригінальності та українського колориту твору.
Пісні в «Наталці Полтавці» не є просто орнаментом для твору, як в тогочасних
комедіях. Вони стають важливим засобом творення сюжету та фактично
головним способом розкриття характерів героїв. Герої в піснях дають собі
характеристику, розкривають свої душу і вдачу.
П’єса навіть починається з пісні «Віють вітри, віють буйні», де Наталка
виливає свою тугу за зниклим коханим. Її матір Терпелиха співає пісню про те,
як вона бажає добра дочці, і як це добро виражається в матеріальному
благополуччі. Співає Петро, виливаючи в піснях свою козацьку вдачу та веселий
характер. Дуже полюбилося українцям його пісенне освідчення Наталці в коханні:
«Сонце низенько…» Співають Микита, виборний, їхні пісні здебільшого
гумористичні, веселі. Навіть возний співає – його любовні пісні виглядають
смішними через претензії на «високий» слог, «ученість»:
«Несносен мнi сингклiт весь бумажний,
Противен тож i чин мой преважний.
Утiху ти подай
Душi смятенной,
Моєй письменной,
О ти, мой рай!».
Головна героїня Наталка також співає протягом всього твору. Ії пісні
органічно вписуються в хід сюжету. Вона сама неначе є дівчиною-піснею. Наталка
представляє себе в пісні «Видно шляхи полтавськії і славну Полтаву»,
звертається до матері в пісні «Ой мати, мати! Серце не вважає, Кого раз
полюбить, з тим i умирає». Вона тужить, погодившись на нещасливий брак із
возним, виливає своє горе в пісні. І фіналом твору стає Ії радісний та
переможний спів: «А я дівчина Наталка», що утверджує цінність коханню, вірність
почуттям та жіночу гордість та гідність.
Частину пісень у творі автор взяв з українського фольклору, декілька
написав спеціально для своїх героїв у фольклорному дусі. Це настільки успішно
вдалося авторові, що деякі пісні, наприклад, «Сонце низенько, вечір близенько,
вийди до мене, моє серденько…»,, «Віють вітри, віють буйні» досі вважаються
мешканцями Україні народними.
У п'єсі 22 пісні. Це власне народні пісні та народні пісні в обробці
Котляревського: «Ой під вишнею, під черешнею», «У сусіда хата біла», Також
перероблені літературні твори, зокрема пісня «Всякому городу нрав і права» на
вірші Григорія Сковороди та авторські пісні.
2. Розкрийте біблійні мотиви поезії Т.Шевченка «Ісаія. Глава 35».
Через всю творчість Тараса Григоровича Шевченка проходять біблійні сюжети,
образи та мотиви. В Книзі Книг він черпав натхнення впродовж усього свого
життя, знав напам’ять багато псалмів та віршів. «Єдина моя втіха тепер —
це Євангеліє. Новий Завіт я читаю з благоговійним тремтінням»,— писав поет в
одному зі своїх листів. Часто поет брав біблійні тексти як основу для форми,
змісту своїх творів. Прикладом у повній мірі може слугувати творчість останніх
літ його життя, де назви творів яскраво свідчать про біблійні мотиви:
«Юродивий», «Неофіти» та, звичайно, «Ісаія. Глава 35».
В Книзі Книг тридцять п’ята глава Ісаї являє собою пророцтво про життя
єврейського народу. Тарас Шевченко також пише пророцтво, взявши Книгу Ісаї як
джерело, але він пророчить щасливе майбутнє українському народові. Пише
він вірш, уживаючи заклики, характерні для Святого Письма:
«Радуйся, ниво неполитая!
Радуйся, земле, не повитая»
Тарас Шевченко писав пророцтво, вже тяжко хворіючи після заслання,
передбачаючи, що жити йому залишилось недовго. Він щиро вболіває за те,
якою буде Батьківщина, коли його не стане. Тарас Григорович передбачає,
що в імперії під тиском громади все-таки за кілька років скасують кріпацтво, і
люди будуть вільні, вони зможуть скинути з себе гніт панів та царя. Колишні
раби отримають свободу. Тоді
«І спочинуть невольничі
Утомлені руки,
І коліна одпочинуть,
Кайданами куті!».
«Вас сам Бог визволяє» - каже глибоко віруючий поет. В цьому відчувається
докір: але не ви самі себе визволяєте, «вбогодухі», «незрячії»...
Навіть сама природа оживе, коли люди отримають волю. Тарас Шевченко
змальовує у вірші чудові картини весінньої природи, що радісно оживає після
довгого гніту. А злодії отримають покару, і в новому світі їм вже не буде
місця. «І пустиню опанують веселії села» - такими словами закінчується
пророцтво поета.
Поет з непереборним оптимізмом бачить, як розквітає його рідна земля в
майбутньому, пророкує, що «незрячі» українці прозріють і в суспільстві нарешті
запанує правда.
Відповіді на білет № 10 ДПА-2012 9
клас
1. Розкрийте особливості художнього відображення морально-етичного
вчення Ісуса Христа в Новому Заповіті.
Гуманістичне вчення Ісуса Христа лягло в основу Нового Заповіту Біблії. Воно
мало величезне значення для виховання моральних цінностей людства,
зокрема європейського світу, в останні дві тисячі років історії.
Як під час створення Нового Заповіту, так і тепер, морально-етичні
принципи християнства, вчення Ісуса. найбільш повно розкрите в його притчах та
Нагорній проповіді, залишаються актуальними для людей. Вони вчать добру,
скромності, засуджують жадібність та корисливість, насильство та розпусту.
Відома нам давньоруська література, а відтак і українська, якщо не
враховувати язичницьку «Велесову книгу», починалася з опанування біблійних
настанов. На основі засад християнства створені перші пам’ятки літератури
Київської Русі - «Повчання» Володимира Мономаха, де висловлювалися християнські
засади моралі для нащадків, та «Слово про закон і благодать» Іларіона.
Полемічна література українського Середньовіччя також базувалася на
біблійній основі. Оскільки літературною творчістю в ті часи займалося переважно
освічене та грамотне духовенство, то воно вибирало для своїх творів теми моралі
та релігії. Прикладом може бути «Послання до єпископів» Івана Вишенського, де
він звинувачує церковників у відступі від істинного вчення Ісуса Христа на свою
користь.
Початок українського театру в 17-му столітті також відштовхується від п’єс
типу мораліте, де сюжет будувався на основах християнської моралі, і висновок
містив у собі якесь повчання.
В українській літературі до Біблії зверталися більшість поетів та
письменників. Це Григорій Сковорода, Леся Українка, Іван Франко, Павло Тичина,
Павло Тичина, Володимир Винниченко, Василь Герасим’юк, Іван Драч та інші.
Навіть за радянських часів образ Христа як довершеної людини та принципи
його духовного вчення не полишали українську літературу остаточно.
Прикладом можуть слугувати євангельські цитати та мотиви в поезіях П.
Куліша: «Блаженний, хто туди не ходить, де раду радять нечестивці», «Блажен,
хто помочі шукає…» та інші. Також образ розіп’ятої України у віршах Володимира
Винниченка. І, звичайно, творчість Тараса Шевченка, у «Кобзарі» якого десятки
біблійних сюжетів і мотивів — як зі Старого, так і Нового заповіту: «Неофіти»,
«Ісаія. Глава 35», біблійні епіграфи до поем «Сон», «Кавказ» та «Великий льох».
Послання ««І мертвим, і живим, і ненародженим...» розпочинається висловом з
Соборного послання Іоанна. До речі, саме Тарас Шевченко вперше ввів до
української літератури образ України, яку розпинають її ж невдячні діти. Також
часто в його поезіях з’являється образ самого Христа. « За кого ж ти
розіп’явся, Христе, сине Божий?» - гірко запитує поет в поемі «Кавказ»,
змалювавши перед цим суспільство, де кожний обманює ближнього, здирає з нього
шкуру.
Новий Заповіт дав українській літературі невичерпну скарбницю сюжетів, образів
та мотивів, символів і метафор, фразеології та стилістики.
2. Охарактеризуйте образи-символи поеми Тараса Шевченка «Кавказ».
Прочитайте напам'ять уривок із поеми.
Поему «Кавказ» Тарас Шевченко написав під враженням від загибелі свого
приятеля, полтавського поміщика Якова де Бальмена, на кавказькій війні. Поет
відреагував дуже емоційно: в нього не було сумнівів, що ця війна загарбницька,
несправедлива. Що війна ця нікому не потрібна, окрім імператора та його
прихвоснів, що проводять свою колонізаторську політику та «ніяк не нап’ються
крові». І крові пролилося вже стільки, що стало би «напоїти всіх!»
Початок поеми зображує картину людського горя на Кавказі. Поет уособлює
горців Кавказу, і всі інші народи імперії в Прометеї, прикованому до скелі. Це
міфологічний герой – борець за свободу та захисник людяності. Кожний день
жадібний царський двоглавий орел прилітає та рве його серце. Але кожного разу
це серце народу оживає і «сміється знову». Народ могутній, він нескорений.
Незважаючи на тортури, він не вмирає, не втрачає серця та душі.
Шевченко щиро оплакує свого друга, який загинув «не за Україну, а за ката!».
Водночас поет гнівно нападає на тих, хто намагається не помічати над собою
катування. «Кати знущаються над нами, а правда наша п’яна спить!».
Поет закликає до активної дії, до боротьби з самодержавством, і гостро
засуджує тих, хто вважає існуючий стан речей нормальним. Як можна вважати себе
культурною, освіченою, навіть віруючою людиною, і при цьому продавати та
програвати в карти кріпаків. Таких и самих людей, навіть хрещених…
Уривок:
За горами гори, хмарою повиті,
Засіяні горем, кровію политі.
Споконвіку Прометея
Там орел карає,
Що день божий добрі ребра
Й серце розбиває.
Розбиває, та не вип’є
Живущої крові —
Воно знову оживає
І сміється знову.
Не вмирає душа наша,
Не вмирає воля.
І неситий не виоре
На дні моря поле.
Не скує душі живої
І слова живого.
Не понесе слави Бога,
Великого Бога.
Відповіді на білет № 11 ДПА-2012 9 клас
1. Назвіть і прокоментуйте афоризми Григорія Сковороди (на прикладі вивчених
творів).
Афоризм – це лаконічний вислів, що виражає глибоку узагальнену думку.
Творчість Григорія Сковороди пересипана афоризмами, неначе перлами. Це
свідчить про те, яким видатним, глибоким філософом був він. Тим паче, що
більшість цих афоризмів належать перу самого мислителя. Вони є однією з
найбільших цінностей індивідуального стилю письменника. Іноді Сковорода також
переосмислював вислови античних мудреців, оскільки добре знав латинську та
давньогрецьку літературу.
Сковорода є автором багатьох афоризмів, що потім «пішли в народ» та стали
популярними. Наприклад, «Любов виникає з любові: коли хочу, щоб мене
любили, я сам перший люблю». Або «З усіх утрат втрата часу найтяжча». Або «Не
все те отрута, що неприємне на смак» та інші. Афористичності набув також
початок вірша «Всякому городу – нрав і права» (в сучасній мові він звучить як
«Всякому місту – звичай і права»).
Можна прокоментувати такі афоризми Григорія Сковороди. Наприклад, «Як
нерозумно випрошувати те, чого можеш сам досягти». Завжди існують люди, які
вважають, що щастя їм хтось має дати. Замість того, щоб чесно трудитися та
працювати задля своєї мети, вони займаються підлабузництвом до багатих та
знатних, випрошують крихти хліба з панського столу. Сковорода бачить інший шлях
– розвивати свій розум, набувати знання, не боятися праці.
У байці Сковороди «Бджола та Шершень» ми знаходимо афоризм:«Немає більшої
радості, аніж жити за покликанням».Це означає, що невластива внутрішнім
схильностям, душевно чужа людині праця завжди буде здаватися важкою, а
невластивий їй спосіб життя -нестерпним. Той де спосіб життя, до якого ви маєте
покликанням, буде даватися легко та мати успіх. А також приносити справжню
радість та насолоду в житті.
Твори Григорія Сковороди сповнені висловів, які, можливо, не є короткими
афоризмами, але звучать афористично. Наприклад, у вірші «Про свободу», « є
рядки:
«Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото,
Проти свободи воно лиш болото».
Автор стверджує, що ніякі матеріальні статки не можуть рівнятися з цінністю
людської свободи, духовного скарбу. Навіть виміряти цю цінність грошима просто
не можна.
2. Розкажіть про особливості зображення у творчості Т. Шевченка долі
жінки (на прикладі прочитаних творів).
Тарас Шевченко в своїх творах зображує передусім жінок-страдниць, жертв
сваволі панів, нещасливої долі або кохання. Всі вони мають різні життєві шляхи,
але всі намагаються боротися за своє життя та щастя. Не всім це вдається, тому
що жінки в тогочасному суспільстві беззахисні, безправні і часто їхня доля
закінчується трагічно.
Героїня поеми «Катерина» - покритка. Таке явище було звичним у шевченкові
часи, і часто спокусником наївних дівчат були пани та офіцери. Покритку
зневажали в суспільстві, її діти презирливо називалися байстрюками.
Шевченко трактував проблему покриток не тільки в моральному плані, як інші
письменники, а в соціальному і національному плані. Дівчат зводять та кидають
розбещені представники метрополії, представники панівного класу, які не
вважають селян взагалі за людей. І своїх дітей вони також цураються, звикши
дивитися на «нижчі» верстви як на худобу. Праведному гніву поета тут немає меж.
Батьки Катерини, виховані в суворих традиціях честі, вигнали доньку з дому,
не знесши ганьби. Це теж їхня особиста трагедія. Але голодна та боса дівчина з
дитиною на руках продовжує боротися. Вона пішки йде в Московщину шукати батька
дитини. ЇЇ веде провідна зірка її великого кохання. Цей промінчик згасає тільки
тоді, коли офіцер грубо відштовхує її ніжні почуття, воля жінки ламається
остаточно. Тарас Шевченко піднімає ще одну проблему – жебрацьку долю
безбатченка після загибелі матері.
Ганна, героїня поеми «Наймичка»,має схожу долю. Але вона — сильніша духом за
Катерину. Ганна влаштовує життя своєї дитини, підкинувши її в заможну родину.
Все життя вона віддає синові, працюючи в родині як наймичка. Шевченко оспівує
її безмежну жертовність, материнський подвиг, святу скромність, безкорисливу
християнську любов.
Створював Тарас Шевченко і образи жінок-месниць у поемах «Марина» та
«Слепая». Ці жінки здатні загинути, але помститися за ображену честь. Оксана
вбиває розпусного пана, свого рідного батька, що переламав життя їй, відібрав
її волю, зробив сліпою матір, погубив їхні мрії про кохання. Таким чином
поет створював багатопланові образи жінок. Але всі вони страждали в жорстокому
світі, де одні люди поневолювали інших.
|
